Розповідає психологиня-сексологиня
З розвитком цифрових технологій ми дедалі більше звертаємось не лише до людей, а й до штучного інтелекту — за порадою, підтримкою чи просто, щоб виговоритись. Для багатьох він уже став чимось більшим, ніж інструмент. Але чому нас так тягне до віртуальних співрозмовників, і що це говорить про наші потреби — емоційні, соціальні, навіть інтимні? Про це розповідає психологиня-сексологиня Юлія Бокла.
Той, хто завжди відповість. Той, хто завжди підтримає. Той, хто скаже саме те, що ти хочеш почути. І головне — нічого не вимагатиме у відповідь. Це міг би бути опис ідеального (хай і вигаданого) партнера. Але все значно прозаїчніше. Я говорю про штучний інтелект — ідеального віртуального співрозмовника.
Так це ж було все
У 2013 році на екрани вийшов sci-fi фільм «Вона» — про кохання самотнього чоловіка до інноваційного штучного інтелекту. Тоді це здавалося чимось далеким і фантастичним: ШІ, з яким можна повноцінно спілкуватися, схожий на справжню людину, але розумніший, чуйніший і просто… кращий. Але минуло трохи більше ніж десять років — і ми фактично стали героями цього фільму. Сьогодні ми питаємо штучний інтелект про все: від того, як вивести пляму з джинсів, до того, хто винен у міжнародному конфлікті.
Навіщо нам це?
Здавалося б, стосунки з ШІ — це щось надто футуристичне й малореальне. Адже їм бракує головного: фізичного контакту, дотику, сексуального потягу. Та для багатьох саме ці потреби відходять на другий план — бо задовольняється щось більш фундаментальне: потреба в увазі, прийнятті та визнанні. І саме це штучний інтелект забезпечує найкраще, відповідаючи на всі наші мрії про «стосунки, якими вони мають бути».
Чому ми так легко піддаємося
Однієї відповіді тут немає. Хтось втомлюється на роботі й просто не має ресурсу на складне емоційне спілкування. У когось — болісний досвід, який не хочеться переживати знову. А хтось не може подолати страх відкритості — і тоді ілюзія спілкування стає безпечною альтернативою. Є й зовсім буденне: дефіцит часу та уваги. Отримати швидку підтримку від алгоритму часто простіше, ніж домовлятися про зустріч із живою людиною чи намагатися пояснити свій настрій.
Що не так з таким спілкуванням?
Штучний інтелект не здатен повноцінно замінити стосунки. Але він може створити переконливу ілюзію того, що вони у тебе є. І саме в цьому — основна пастка: замість того, щоб будувати живі взаємини, ми задовольняємося їхньою порожньою імітацією. Нам є з ким поговорити — тоді, коли хочемо ми, і так, як хочемо ми. У комплекті — компліменти, увага, безумовне прийняття. Купитися дуже легко.
Але є ще глибша проблема. Стосунки — це не тільки приємне. Це завжди про комунікацію, про здатність домовлятися й чути іншу людину. Це вулиця з двостороннім рухом, де потрібно йти на компроміси, сперечатися, визнавати провину, просити вибачення. З алгоритмом, який створено для того, щоб подобатися, усе це неможливо. І саме це поступово спотворює наше уявлення про те, як працюють реальні стосунки.
Якщо загальні сервіси — такі як ChatGPT — залишаються відносно нейтральними, то інші, як-от Replika, свідомо мімікрують під ШІ-компаньйонів: вони спілкуються з тобою, як реальна людина — тільки трохи краще.
Чи варто переживати?
Я не буду кричати про те, що треба заблокувати ChatGPT, CharacterAI чи Replika — мене все одно ніхто не послухає. Але зважаючи на те, що у світі вже зафіксовані перші випадки самогубств після романтичного спілкування зі штучним інтелектом, варто зберігати критичність. І, можливо, найважливіше запитання, яке варто собі поставити: це підживлює моє реальне життя — чи підмінює його?
Сам по собі штучний інтелект — це не добре і не погано. Це лише інструмент. І як ми ним користуємося — залежить від нас. Проблеми починаються тоді, коли ми забуваємо: це не обійми, не запах і не погляд. Так, справжні стосунки — не такі безпечні, не такі солодкі. Але вони справжні. А це — найважливіше.